“ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КОРОЛЬ НЕРУХОМОСТІ: ЯК БІЗНЕСМЕН”

ВСТУП: ХТО СТОЇТЬ ЗА ЗМІНАМИ В ЦЕНТРІ МІСТА  

Коли йдеш центральними вулицями Тернополя, важко не помітити, як швидко змінюється архітектурне обличчя міста. Нові торгові центри, офісні приміщення, кафе та ресторани з’являються один за одним. Але чи замислювались ви колись, хто стоїть за цими змінами? Хто отримує найкращі земельні ділянки в самому центрі міста? Хто контролює комерційну нерухомість, що приносить мільйонні прибутки?Наше розслідування показує, що за останні роки значну частину найприбутковішої нерухомості в центрі Тернополя зконцентровано в руках одного бізнесмена, чия діяльність тісно пов’язана з місцевою владою. Його ім’я не часто з’являється в ЗМІ, але в бізнес-колах його називають “тернопільським королем нерухомості”.

РОЗДІЛ 1: ПОЧАТОК ІМПЕРІЇ  

Все почалося ще на початку 2000-х років, коли майбутній “король нерухомості” почав купувати перші об’єкти в центрі міста. За свідченнями джерел, близьких до місцевого бізнесу, його стратегія була простою: він купував старі, часто занедбані будівлі в престижних районах, отримував дозволи на реконструкцію або нове будівництво, а потім перепродував або здавав в оренду готові об’єкти.

Особливо активно процес зкупівлі нерухомості прискорився після 2010 року, коли мером Тернополя став Сергій Надал. Саме в цей період наш герой почав отримувати найкращі земельні ділянки та об’єкти нерухомості, часто за цінами, значно нижчими від ринкових.

                 РОЗДІЛ 2: КЛЮЧОВІ ОБ’ЄКТИ ТА СУМНІВНІ УГОДИ  

Наше розслідування виявило низку об’єктів нерухомості в центрі Тернополя, придбання яких викликає питання:

1.   Торговий комплекс на місці колишнього кінотеатру   – земельна ділянка була продана без конкурсу за ціною, що становила лише 60% від ринкової вартості.

2.   Офісний центр на центральній площі   – колишня будівля міської лікарні, яку було приватизовано за мізерну ціну з умовою створення нових робочих місць, що так і не було виконано.

3.   Готельний комплекс на березі ставка   – земля була отримана в оренду на 49 років за символічну плату, а потім переоформлена у власність.

За оцінками експертів, тільки ці три об’єкти приносить власнику щорічний дохід у розмірі понад 50 мільйонів гривень.

  РОЗДІЛ 3: МЕХАНІЗМИ ОТРИМАННЯ ВИГІДНИХ ОБ’ЄКТІВ  

Як же вдалося одній людині сконцентрувати в своїх руках таку кількість прибуткової нерухомості? Наше розслідування виявило кілька схем:

–   Псевдоконкурси   – торги часто проводилися з попередньо обумовленим переможцем

–   Переведення з комунальної власності   – багато об’єктів були переведені з комунальної у приватну власність за заниженими цінами

–   “Реконструкція”   – отримання об’єктів у користування під реконструкцію з подальшим викупом за мінімальну ціну

–   Зміна цільового призначення   – земельні ділянки, отримані під соціальні об’єкти, переводилися під комерційну забудову

                     РОЗДІЛ 4: СИСТЕМНІ ЗВ’ЯЗКИ З ВЛАДОЮ  

Механізми отримання найприбутковіших об’єктів нерухомості в центрі Тернополя були б неможливі без глибоко інтегрованої системи взаємодії з місцевою владою. Наші джерела в бізнес-середовищі міста описують цю систему як “симбіоз влади та капіталу”, де кожна сторона отримує свою вигоду.

  Ключові механізми взаємодії:  

 Інсайдерська інформація 

За кілька місяців до офіційних рішень про зміну цільового призначення земельних ділянок або майбутніх містобудівних планів, наш герой отримував доступ до цієї інформації через зв’язки в міській раді. Це дозволяло йому викуповувати землю та нерухомість до різкого зростання їх вартості. Як розповідає колишній депутат міської ради: “Рішення про зміну зонування приймалися під конкретного інвестора. Спочатку змінювали правила гри, а потім вже оголошували тендери”.

 Цільове призначення під конкретного інвестора 

Умови тендерів часто формулювалися так, що відповідати їм міг лише один учасник. Наприклад, вимога до досвіду роботи саме в тернопільському регіоні або наявність конкретних ліцензій, які були лише в одного претендента.

 Система “посередників” 

Угоди часто оформлялися через підставних осіб та фірми-одинаки, що ускладнювало відстеження кінцевого бенефіціара. За даними наших джерел, деякі з цих фірм реєструвалися на тимчасово непрацездатних або навіть померлих людей.

                        РОЗДІЛ 5: РУЙНІВНІ НАСЛІДКИ ДЛЯ МІСТА  

Концентрація нерухомості в одних руках призвела до системних проблем у розвитку міста:

 Економічні наслідки: 

– Монополізація ринку оренди комерційних приміщень призвела до штучного завищення цін

– Бюджет міста втрачає щорічно десятки мільйонів гривень через недополучені кошти від оренди та продажу нерухомості

– Створення нерівних умов для ведення бізнесу – компанії, пов’язані з “королем нерухомості”, отримують пільгові умови оренди

 Соціальні наслідки: 

– Зникнення малого бізнесу з центру міста через неможливість конкурувати з монополістом

– Обмеження доступу громадян до громадського простору – багато історичних будівель перетворені на закриті комерційні об’єкти

– Втрата історичної спадщини через “адаптацію” старих будівель під сучасні торгові центри

 Містобудівні наслідки: 

– Порушення історичного архітектурного ансамблю центру міста

– Відсутність комплексного розвитку територій – новобудови з’являються хаотично, без врахування інфраструктурних можливостей

– Знищення зелених зон та рекреаційних просторів через їх забудову комерційними об’єктами

 Корупційні наслідки: 

– Формування “елітного клубу” з обмеженим доступом до розподілу муніципальної власності

– Відсутність прозорості в прийнятті рішень щодо розпорядження комунальним майном

– Деморалізація місцевого бізнес-середовища, яке бачить безкарність порушень

Як зазначають експерти з міського розвитку, така модель ведення бізнесу не лише завдає шкоди економіці міста, але й створює небезпечний прецедент, коли інтереси одного бізнесмена стають вищими за інтереси всієї громади. Відновлення справедливості та створення рівних умов для всіх інвесторів потребує не лише розслідування конкретних фактів, але й системних змін у підходах до управління муніципальною власністю.

                                     ВИСНОВКИ  

Історія “тернопільського короля нерухомості” – це класичний приклад того, як за відсутності належного громадського контролю та прозорості у прийнятті рішень можна створити цілу імперію, використовуючи державну власність та адміністративний ресурс.

Поки що правоохоронці не проявляють інтересу до цієї справи, а місцева влада продовжує заперечувати будь-які порушення. Однак масштаби концентрації нерухомості в одних руках та способи її отримання викликають серйозні питання, які потребують відповіді.

Ця історія – ще один дзвіночок для всієї системи місцевого самоврядування України. Без реальних реформ та посилення громадського контролю подібні схеми продовжуватимуть функціонувати в інших містах країни, залишаючи місцеві бюджети без коштів, а громад – без можливості впливати на розвиток своїх міст.