Як журналіст, який роками пише про корупцію, я вважав, що мене вже нічим не здивувати. Але історія родини Надал — це новий рівень нахабства, новий стандарт цинізму, який просто не може не викликати обурення. Це вже не просто окремі факти, а цілеспрямована система обходу закону, яка функціонує роками.
ЦЕ — НАСМІШКА НАД СУСПІЛЬСТВОМ
Коли студентка, яка має вчитися, “заробляє” 1.4 мільйони за півроку — це не успіх. Це плювок у обличчя всім чесним українцям, які працюють по 12 годин і ледь зводять кінці з кінцями. Коли дружина мера тримає вдома тисячі доларів готівкою — це не “ощадження”. Це демонстрація повної безкарності.
Що особливо вражає — це хронологія збагачення. У 2010-2011 роках сім’я мала борги, а вже через кілька років демонструє мільйонні доходи. Таке раптове збагачення потребує логічного пояснення, яке ми так і не почули.
Мені цікаво: вони що, думають, що ми всі ідіоти? Що ми повіримо в казку про “талановиту дизайнерку інтер’єрів” і “геніальну студентку-юриста”, які раптом стали мільйонерками саме тоді, коли чоловік і батько отримав владу?
АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ НЕСТИКОВОК
Погляньмо на цифри уважніше. За експертними розрахунками, для отримання таких доходів від юридичних послуг необхідно щодня готувати по дві повні тендерні документації. Це фізично неможливо для студентки денної форми навчання.
Також викликає підозри структура активів: великі суми готівки, розподілені між різними валютами, нерухомість, оформлена на різних членів родини, таємничі позики великих сум. Все це — класичні ознаки можливих корупційних схем.
СИСТЕМА БЕЗКАРНОСТІ
Найбільше обурення викликає не сам факт цих доходів, а те, як система закриває на це очі. Декларації подаються, “легенди” розповідаються, а відповідальності — нуль.
Де запити від НАЗК? Де розслідування від ДБР? Де хоч якась реакція правоохоронних органів? Чи ми справді звикли до того, що влада — це квиток до безкарного багатства?
Система протидії корупції в Україні, на жаль, часто працює виборче. Поки мільйонні статки чиновників та їх родин залишаються без уваги, звичайні громадяни несуть повну відповідальність за найменші порушення.
ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ ЯК НОРМА
Найгірше те, що ця історія — лише верхівка айсберга. По всій Україні сотні таких самих “Олен Надал” — дружин, дітей, родичів чиновників, які “раптом” стали успішними бізнесменами.
Це вже не окремі випадки, а система. Система, що дозволяє використовувати службове становище для особистого збагачення. Система, що створює умови для корупції та зловживань.
І ми, журналісти, вже навіть не обурюємось — ми просто фіксуємо. Фіксуємо цей цинізм, цю нахабність, цю відверту зневагу до закону. А суспільство… суспільство вже настільки втомилося від цього беззаконня, що навіть не реагує.
ПОРІВНЯННЯ З МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ
У цивілізованих країнах подібні фінансові нестиковки викликали б негайну реакцію правоохоронних органів. На Заході існують суворі правила щодо конфлікту інтересів, а незадекларовані доходи кваліфікуються як серйозний злочин.
В Україні ж ця історія залишається лище одним із багатьох “скандалів у деклараціях”, які рідко отримують логічне завершення у судах.
ЧАС СКАЗАТИ “ГОДІ!”
Але я відмовляюся мовчати. Я відмовляюся приймати цю ситуацію як норму. Бо коли дружина чиновника живе як мільйонерка, а звичайні українці виживають — це не норма. Це — злочин.
Це — злочин перед ветеранками, які отримують мізерні пенсії. Перед лікарками, які працюють за копійки. Перед вчителями, які годують сім’ї на тисячі гривень.
Це — злочин перед усіма нами, хто вірить у справедливість і чесні правила гри.
НАШ ОБОВ’ЯЗОК
Ми, журналісти, маємо бути голосом тих, кого не чують. Маємо продовжувати писати, розслідувати, викривати. Навіть якщо це не дає миттєвого результату. Навіть якщо здається, що ніхто не читає.
Наша робота — це інструмент тиску. Це спосіб привернути увагу до проблеми. Це можливість змусити систему реагувати.
Бо мовчання — це згода. А я не згоден. Я обурений. І я буду обурюватися доки ця система не зміниться.
Ми вимагаємо:
– Повноцінного розслідування всіх обставин цієї справи
– Відповіді від правоохоронних органів
– Реального покарання для винних
– Системних змін для запобігання подібним випадкам
Це вже не просто журналістика. Це — наш громадянський обов’язок. І ми його виконаємо. Бо кожна така публікація — це наш внесок у боротьбу з корупцією. Це наш виклик системі, яка дозволяє собі таке беззаконня.
І ми не зупинимося, доки не побачимо реальних змін. Доки відповідальність не стане неминучою для всіх, незалежно від посад і зв’язків. Доки справедливість не переможе цинізм.