СИСТЕМА ХАБАРНИЦТВА: ЯК КОРУПЦІЙНА МАШИНА ТЕРНОПОЛЯ ПРОДАЄ ДЕРЖАВНЕ МАЙНО” 

  ВСТУП: ДЕНЬ, КОЛИ МІСЬКУ РАДУ ВЗЯЛИ В ОБЛОГУ  

19 травня 2015 року о 13:30 будівля Тернопільської міської ради перетворилася на справжню фортецю. Озброєні автоматичною зброєю співробітники УБОЗ у повній бойовій готовності блокували всі входи та виходи, не впускаючи і не випускаючи нікого. Місцеві журналісти, які випадково опинилися всередині, повідомляли про справжній хаос: “Міську раду Тернополя захопили озброєні автоматичною зброєю люди. Представляються працівниками головного управління УБОЗ. Ухвали на проведення слідчих дій уже годину часу відмовляються показати. Міська рада зачинена. Нікого не випускають і не впускають. Діяльність заблокована. Багато кабінетів зломані ломом”.

Як з’ясувалося пізніше, така масштабна операція з залученням тернопільських та київських правоохоронців була проведена для затримання на гарячому заступника міського голови Тернополя Володимира Камінського, який систематично вимагав хабарі за надання у користування земельних ділянок на території міста. Це був лише верх айсберга великої корупційної системи, що діяла роками.

  ЧАСТИНА 1: МЕХАНІЗМ ХАБАРНИЦТВА – ЯК ПРАЦЮВАЛА СХЕМА  

За даними Генеральної прокуратури України, Камінський вимагав 217 тисяч гривень від громадянина за рішення питання про надання земельної ділянки. Під час обшуку у нього було виявлено та вилучено частину коштів у сумі 135 тисяч гривень. Проте це була лише одна з багатьох угод, що розкриває механізм роботи цілої корупційної машини.

Система працювала за чітко відпрацьованою схемою:

– Громадянин, який хотів отримати земельну ділянку, звертався до міської ради

– Через посередників або безпосередньо йому повідомляли про “необхідність вирішити питання”

– Сума “винагороди” становила від 10 до 50% від вартості ділянки

– Гроші передавалися через посередників або безпосередньо у кабінеті заступника мера

– Після отримання хабаря питання “вирішувалося” на найближчій сесії міської ради

Ця схема діяла роками, приносячи чиновникам мільйонні прибутки. За цей час через руки Камінського пройшли десятки земельних ділянок, які повинні були безоплатно передаватися громадянам для будівництва житла або ведення особистого селянського господарства.

  ЧАСТИНА 2: СПРОБИ ПЕРЕШКОДИТИ СЛІДСТВУ – ЦИРК ІЗ ПОЖЕЖЕЮ  

Як розповідав журналістам радник міністра МВС Антон Геращенко, під час проведення слідчих дій товариші Камінського намагалися перешкодити слідству найоригінальнішим способом – організувавши пожежу в підвалі міськради у надії, що слідчі втечуть. За словами Геращенка, “словом, цирк”.

О 17:00 того ж дня в підвальному приміщенні міськради спалахнула пожежа. Як повідомляли в ДСНС, площа пожежі господарського приміщення (майстерні) становила близько 10 м². На гасіння залучали одну пожежну автоцистерну та спецавтомобіль. Причину виникнення пожежі так і не було встановлено, але очевидці пов’язували її зі спробою знищити докази або відвернути увагу слідчих.

Одночасно з цим у приміщенні міськради почалися безладдя. Депутати-свободівці намагалися прорватися через кордони правоохоронців, голосно обдзвонюючи своїх побратимів і кличучи всіх під міськраду. У холі лунали чоловічі крики, а кабінети, за свідченнями очевидців, були зламані ломом.

  ЧАСТИНА 3: РЕАКЦІЯ ВЛАДИ – ЗАПЕРЕЧЕННЯ ТА СПРОБИ ПРИХОВАТИ ПРАВДУ  

Мер Тернополя Сергій Надал у день затримання свого заступника намагався заперечувати очевидне. Він стверджував, що “інформація, нібито заступника затримували під час отримання хабара, не відповідає дійсності”. Однак офіційна заява Генпрокуратури, яка детально описувала всі обставини злочину, залишила від цих заперечень лише пил.

Ця реакція мера свідчить про системну проблему корупції в місцевій владі, коли керівництво міста намагається захищати корупціонерів у своєму оточенні замість того, щоб сприяти боротьбі з хабарництвом. Надал, який сам неодноразово фігурував у корупційних скандалах, виявився зацікавленим у приховуванні правди про діяльність свого заступника.

  ЧАСТИНА 4: СИСТЕМНІСТЬ ЗЛОЧИНУ – ВІД ОКРЕМИХ ХАБАРІВ ДО ОРГАНІЗОВАНОЇ СХЕМИ  

За матеріалами справи, Камінський не просто одноразово отримав хабар, а створив цілу систему вимагання коштів за рішення земельних питань. Займаючи відповідальне становище заступника мера та депутата обласної ради, він зловживав службовим становищем для незаконного особистого збагачення.

Ця схема працювала роками: громадяни, які хотіли законно отримати земельні ділянки, стикалися з вимогою хабарів. Без неофіційних виплат отримати державне майно було практично неможливо, незважаючи на формальне право кожного тернополянина на участь у таких угодах.

Особливо цинічним було те, що система працювала навіть після затримання Камінського. Просто схеми стали більш акуратними та прихованими. Державне майно як продавалося за хабарі, так і продається, лише змінилися конкретні виконавці.

  ЧАСТИНА 5: НАСЛІДКИ ТА БЕЗКАРНІСТЬ – ЧОМУ СИСТЕМА ПРОДОВЖУЄ ПРАЦЮВАТИ  

Хоча Камінського було затримано на гарячому та пред’явлено обвинувачення за частиною 3 статті 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк

до 10 років, система продажу державного майна за хабарі в Тернополі продовжує функціонувати.

Найжахливішим наслідком цієї історії стало те, що Камінський, попри всі докази, фактично уник серйозного покарання. Його фірма “Роял Контракт” і надалі отримує договори на охорону міських установ, що свідчить про міцні зв’язки, які пережили навіть кримінальну справу.

  ВИСНОВКИ: БОРОТЬБА ТРИВАЄ – ЧОМУ ЦЕ ЛИШЕ ВЕРШИНА АЙСБЕРГА  

Історія із затриманням Камінського – це лише невелика частина великої системи корупції в Тернополі. Вона демонструє, що без реальних змін у підходах до управління муніципальною власністю, без впровадження прозорих електронних аукціонів та публічної звітності про кожну угоду з державним майном, ситуація не зміниться.

Громадяни Тернополя мають право чекати від влади прозорості та дотримання закону, а не систематичного вимагання хабарів за те, що належить їм за правом. Боротьба з корупцією в місцевій владі – це не лише завдання правоохоронних органів, а й громадянського суспільства, яке має вимагати відповідальності від чиновників.

Ця історія має стати уроком для всіх чиновників, які вважають державне майно своїм особистим ресурсом. Але поки не буде розірвано корупційні зв’язки та не встановлено прозорі процедури, подібні історії будуть повторюватися знову і знову. Система корупції в Тернополі виявилася надзвичайно життєздатною, і тільки об’єднані зусилля громадян та правоохоронців можуть її зламати.